Середа 20 травня
Чи є у літа святковий календар?
Підручник стор. 136, 138, 139 читати, запам'ятати дати значних подій влітку.
Розвиток зв’язного мовлення.
«Навчаюся складати загадки»
Приготуй зошит із розвитку мовлення. Сьогодні ми будемо навчатися складати загадки. Відкрий зошит на стор. 37, 38 уважно слухай та виконуй завдання.
Діагностувальна робота за рік
Лариса Ніцой «Страшне страховисько»
Лариса Ніцой
СТРАШНЕ СТРАХОВИСЬКО
(уривок)
Одного погожого літнього дня Ярик з друзями і батьками поїхав на природу, до лісового озера. Воно було гарнюще, але страшенно засмічене. Діти швиденько поприбирали і стали розважатися. Зненацька неподалік вони почули жахливий рик і стогін. Друзі пішли туди і побачили страшне страховисько — величезне, обвішене пляшками і обгортками. Виявилося, що це Лісовуня. «Який ліс — такий і я», — пояснює він дітям свій жахливий вигляд... Страховисько побігло назад у хащі, діти повернулися до батьків, але не розповіли про Лісовуню — хто ж їм повірить? Зненацька один з відпочивальників викинув в озеро порожні пляшки. З лісу почувся моторошний стогін…
* * *
Навколишніми селами і містечками ширилася чутка: у лісі завелося дивне чудовисько — страшне страховисько!
Про це розповіли в теленовинах і написали в газетах:
«Сенсація! Сенсація! Небачене чудовисько нападає та їсть людей!» Ніхто, правда, не міг сказати, кого воно з’їло, але всі були впевнені: раз у газетах написано, що їсть, — значить, їсть!
— І нікого воно не їсть! — сердився Женьчик.
Друзі сиділи на своїй вулиці. Було в них таке місце, де вони завжди збиралися.
— Ну як же нам бути? — міркували.
— Слухайте! — сказав Ярик. — Я тут подумав… Якщо ліс знову стане чистим і гарним, то й страховисько теж стане гарним і не страшним?!
— А як ліс може стати гарним? — запитав Валерчик.
— А якщо піти й поприбирати?! — запропонувала Марійка й подивилася на хлопців, чи не будуть з неї кепкувати.
— Треба набрати мішків, піти до лісу і все сміття там визбирати! — вигукнув Ярик.
— І ліс буде чистим і красивим! — підхопили Ромчик і Артемко.
— І Лісовуня перестане плакати! — зраділа Марійка.
— Ура-а-а!
— Ми самі не впораємося! — засумнівався Женьчик. — Якщо все лісове сміття скласти разом, ви уявляєте, яка це буде величезна купа? І куди ви її подінете? У мішечки?
І скільки таких мішечків вийде? Що з ними потім робити?
Усі похнюпилися.
— То що, сидіти склавши руки? — мовив Ярик. — Я так не можу! Я хочу допомогти Лісовуні! Мені його шкода!
— І нам! — підхопили друзі. — Треба щось придумати!
Думали, думали... Та нічого не придумувалося.
— Може, мамам і татам про Лісовуню розкажемо? — запитав Артемко.
— Мої не повірять, — відповів Валерчик.
— Мої теж, — зітхнув Женьчик.
— Ходімо до моєї мами, — озвався Ярик. — Вона казки любить, ану ж щось вийде!
Прийшли, розповіли. Сидить Ярикова мама, на дітей дивиться. Замислилася, а тоді й мовить:
— Про Лісовуню не знаю, що вам і сказати, а от ліс прибрати допоможемо!
І пішла до інших татів і мамів — просити про допомогу. Ті відразу ж погодилися, кудись стали телефонувати, вантажні машини замовляти, щоб сміття вивезти…
Коментарі
Дописати коментар